Карта "Зоряне небо" (на планках)

Зоряне небо - безліч небесних світил, видимих, як правило, вночі на небосхилі. У ясну ніч людина з хорошим зором побачить на небозводі не більше двох - трьох тисяч мерехтливих крапок. У списку, складеному в II столітті до нашої ери знаменитим давньогрецьким астрономом Гиппархом і доповненому пізніше Птолемеєм, значиться 1022 зірки. Гевелій ж, останній астроном, що робив такі спостереження без допомоги телескопа, довів число зірок до 1533. Всі видимі з Землі зірки (включаючи видимі в найпотужніші телескопи) знаходяться в місцевій групі галактик.

Галактики ж, через їх віддаленості, розрізнити на небі неозброєним оком можна всього лише три: туманність Андромеди (видно в північній півкулі), Велике та Мале Магелланові Хмари (видно в південному); дозволити зображення інших галактик до окремих зірок не вдавалося аж до початку XX століття. До початку 1990-х років налічувалося не більше 30 галактик, в яких вдалося побачити окремі зірки, і всі вони входили в Місцеву групу. Для зручності орієнтування зоряне небо розділене на ділянки, звані сузір'ями. Наглядом за зоряним небом займається астрономія. Як правило, для досліджень зоряного неба використовується телескоп. Lever de soleil Chamonix.jpg З найдавніших часів спостереження зоряного неба допомагало людям визначати сторони світу при навігації. А вимір часу (в сонячній добі) видимого річного руху Сонця по екліптиці (зодіакальним сузір'ям) дозволило створити сонячні календарі, які мають практичну цінність для сільського господарства. Дати таких календарів з року в рік досить точно визначають зміну кліматичних сезонів.